РПС для домашньої підготовки

Територіальна структура

admin — Tue, 02 Jun 2009 22:51:51 +0000

Територіальна структура світового господарства склалася під впливом природних та соціально-економічних факторів. Особливо велику роль відіграла науково-технічна революція, яка охопила не тільки матеріальне виробництво, а й обслуговування, побут, культуру та інші сфери людської діяльності. Науково-технічна революція внесла зміни в розміщення господарства світу. Відбулася переорієнтація базових матеріаломістких галузей промисловості, які раніше зосереджувалися біля джерел сировини, до ринків збуту кінцевої продукції. Так, ряд промислових районів світу, не маючи власної сировини, розвиваються завдяки довізним ресурсам і мають потужну енергетику та важку промисловість. Ці райони є тими осередками з передовою наукою і технологіями, до яких тяжіє сучасне промислове виробництво. Сьогодні територіальне поєднання освіти, науки, наукоємних виробництв, виробництв з високим технологічним рівнем стало типовим для великих промислових районів у Північній Америці, Європі, Азії та в інших частинах світу. В США - це райони Промислового поясу та Тихоокеанського узбережжя; В Європі - території від півдня Великої Британії до північної Італії; в Росії - Московський, Санкт-Петербурзький регіони; в Україні - Донбас і Придніпров'я; в Японії - зона мегалополісу Токайдо; в Китаї - промислові агломерації Шанхай, Пекін та інші.
В територіальній структурі сучасного світового господарства відбуваються зміни внаслідок посилення процесів урбанізації і територіальної концентрації виробничої діяльності в агломераціях. Формуються великі науково-виробничі комплекси- технополіси, в яких територіально поєднуються науково-дослідні, проектно-конструкторські, навчальні заклади та промислові підприємства.
Такі територіальні утворення характерні для економічно розвинених країн, на які припадає 3/5 промислового виробництва світу. Ці країни володіють величезними фінансовими ресурсами і контролюють світовий фінансовий ринок.

Метки:Розміщення міжгалузевих систем у світовому господарстві

Связанные записи

Розміщення промисловості світу

admin — Sun, 31 May 2009 22:53:38 +0000

Промисловість є основою індустріалізації економіки світу, вона має вирішальний вплив на рівень економічного розвитку всіх країн. її поділяють на дві великі групи - видобувну і обробну.
Основними галузями видобувної промисловості є гірничови-добувна, лісозаготівельна, морський промисел та рибальство. Частка видобувних галузей у структурі промисловості світу становить 15,7%, у тому числі в розвинених країнах - 8,8%, а в країнах, що розвиваються - 46,8% [30, с.158].
В структурі видобутку мінерально-сировинних ресурсів важливе місце посідають: кам'яне вугілля, нафта і газ, руди чорних і кольорових металів, фосфорити та різні солі. Видобуток і збагачення прив'язані, як правило, до районів залягання сировини, а остаточна переробка тяжіє до місць споживання продукції. Характерно, що розвинені країни світу після впровадження заходів, спрямованих на подолання сировинної та енергетичної кризи 70-х років, зробили помітний крок в напрямку зміцнення своєї ресурсної бази. Так, досить високий рівень розвитку видобувної промисловості відмічається у Північній Америці (США і Канада). Ця частина світу посідає друге місце в світі за видобутком нафти і кам'яного вугілля і одне з перших місць за видобутком фосфоритів.
Найвищим рівнем видобувної промисловості виділяється Азія (видобуток нафти, кам'яного вугілля, залізної руди). На Африканському материку видобувають велику кількість бокситів і фосфоритів (друге місце), а також нафти (третє місце). Друге місце за видобутком залізної руди посідає Південна Америка, а перше місце за видобутком бокситів - Австралія.
Характерною особливістю гірничовидобувної промисловості світу є збільшення концентрації видобутку у найбільш вигідних районах залягання корисних копалин. До них належать: узбережжя Мексиканської затоки США (видобуток нафти, природного газу, сірки і фосфоритів); гірський Захід США (видобуток кам'яного вугілля, сировини для гірничої хімії); Північний і Західний гірничовидобувний пояс Австралії (залізні руди, боксити, марганець, алмази); Південно-Чілійський гірський район Південної Америки (кольорові, дорогоцінні і рідкісні метали) та ін.
Лісозаготівельна промисловість розвинена у таких країнах, як Канада, США, Швеція, Норвегія, Фінляндія, Росія та деякі інші. Найбільшу кількість деревини заготовляють у вологих тропічних лісах (майже 50%), близько 1/5 світового обсягу заготовленої деревини припадає на Росію. Великими виробниками деревини є також Китай, Бразилія, Танзанія, Колумбія. У загальній масі використовуваної деревини 55% припадає на хвойні і 45% - на листяні породи. Обсяги лісозаготівель щорічно зростають, але у зв'язку з обмеженими запасами лісу проводяться заходи по обмеженню вирубок лісу в більшості лісосировинних районів.

Метки:Розміщення продуктивних сил і проблеми регіональної політики

Связанные записи

Морський промисел та вилов риби у внутрішніх прісноводних водойомах

admin — Thu, 28 May 2009 22:53:59 +0000

Морський промисел та вилов риби у внутрішніх прісноводних водойомах пов'язані з використанням водних площ світового океану, річок, озер і водосховищ. Близько 90% світового вилову риби в океанах припадає на континентальний шельф, який займає всього 5% акваторії рибних полів. Найбільший вилов припадає на Китай, Японію, Перу, США, Росію.
Північна Атлантика і навколишні моря є основними районами вилову тріски, оселедців, камбали, морського окуня; північно-західне і західне узбережжя Африки - сардини, ставриди і скумбрії; південно-західне - сардини, мерлузи. У північній частині Тихого океану виловлюють тихоокеанську сардину, тріску, оселедців, морського окуня, камбалу, сайру. Рибні ресурси Індійського океану використовуються не повністю.
Головними галузями обробної промисловості виступають: паливно-енергетична, металургійна, машинобудівна, хімічна. В обробній промисловості виробляється три чверті промислової продукції світу.

Метки:Розміщення міжгалузевих систем у світовому господарстві

Связанные записи

Енергетика

admin — Tue, 26 May 2009 22:55:38 +0000

Енергетика охоплює систему галузей паливної та електроенергетичної промисловості з їх підприємствами, комунікаціями, системами управління, науково-дослідною базою. В структурі паливно-енергетичного балансу світу перше місце посідає нафта (до 39%), друге - вугілля і на третьому місці - природний газ. На нафту, природний газ і вугілля тепер припадає близько 90% світового споживання енергоресурсів.
Основними виробниками сирої нафти є країни ОПЕК (Саудівська Аравія, Іран, Венесуела, ОАЕ, Кувейт). Головними споживачами залишаються країни Європи (крім Великобританії і Норвегії, які видобувають велику кількість нафти на шельфі Північного моря), а також Японія і Республіка Корея.
За кількістю видобутої нафти в світі на першому місці знаходиться Азія (понад 38%), на другому - Північна Америка (майже 20%) і на третьому - Африка (понад 10% світового видобутку). Постачальниками нафти є такі африканські країни: Нігерія, Алжир, Лівія, Єгипет. Нафтопереробні підприємства розміщені в основному у провідних розвинених країнах Європи - 22%, у СЛА - 21%, Японії - 6%. Великі сучасні нафтопереробні комплекси діють на узбережжях Мексиканської, Токійської, Перської заток, у приморських містах Європи, Америки, Азії, в районах Поволжя, Донбасу, Апшеронського півострова та ін.
Найбільшими країнами - виробниками вугілля в світі є Китай, СЛА, Росія, Індія. Майже 1/3 вугілля світу видобувається в Китаї, 1/4 - у СЛА і близько 1/6 - в країнах СНД. Щорічний видобуток вугілля у світі становить понад 3,5 млрд.тонн в перерахунку на кам'яне.
В другій половині XX ст. збільшився видобуток природного газу і зросла його роль в енергобалансі світу. Відкрито нові райони залягання газу світового значення у Росії (Західний Сибір) та в Туркменистані. На ці дві країни припадає тепер 1/4 видобутку газу в світі. Видобуток природного газу ведуть Нідерланди, Велика Британія, Норвегія, Канада, Індонезія та країни Перської затоки. Найбільшими споживачами газу є СЛА, Росія, Україна та країни Європи (Німеччина, Великобританія, Франція).
Зростання обсягу виробництва різних видів мінерального палива позначається на виробництві електроенергії, яка використовується в усіх галузях господарської діяльності. Рівень розвитку електроенергетики - один з найважливіших показників науково-технічного прогресу.
Електроенергетика включає виробництво і транспортування електроенергії, теплові мережі, котельні та інші об'єкти. Виробництво електроенергії здійснюють теплові станції (ТЕС), на які припадає 2/3 виробленої продукції, гідравлічні (1/6 виробництва) і атомні (1/6 виробництва). Обсяги виробництва електроенергії в світі зростають. Якщо в 1950р. було вироблено 989 млрд. кВт-год, то у 90-х роках - понад 11500 млрд. кВт-год.
Розміщення потужностей електроенергетики характеризується великою нерівномірністю. Перше місце серед країн світу за виробництвом електроенергії посідають СЛА (майже 2,9 млрд. кВт-год, що складає понад 1/4 світового виробництва), далі йдуть Росія і Китай. Україна в 1990р. виробляла 298,5 млрд. кВт-год і входила за цим показником в десятку найбільших виробників електроенергії в світі, однак за останні роки вона знизила виробництво майже на 100 млрд. кВт-год.
Аналіз розміщення і виробництва електроенергетики світу показує, що, починаючи з 70-х років зменшується виробництво палива і електроенергії у країнах Східної Європи. Більшість країн регіону (в тому числі і Західної Європи) не покривають власних потреб в енергоносіях і змушені їх імпортувати (за винятком Росії). Видобуток енергетичного палива в Європі у 3-4 рази дорожчий, ніж в інших регіонах світу, а це веде до зниження попиту на вітчизняне паливо. Тому помітна тенденція зростання ввозу енергоносіїв цілим рядом країн.
В цих умовах зростає роль гідроелектроенегетики та атомних станцій. Гідроелектростанції дорогі в будівництві, але виробництво енергії на них дешеве. Однак їх будівництво залежить від запасів гідроресурсів окремих країн. Розвиток атомної енергетики характерний для групи країн великої сімки. Сьогодні в світі працює вже понад 416 реакторів, з них 30% потужностей припадає на СЛА, 17% розміщено у Франції, 10% - в Японії. Понад 10 реакторів має кожна з таких країн, як ФРН, Канада, Велика Британія, Росія, Україна. Найбільша частка електроенергії на атомних станціях виробляється у Франції - 73%, Бельгії та Литві - 60%. В Україні атомні електростанції виробляють понад 40% електроенергії від загального виробництва.

Метки:Розміщення міжгалузевих систем у світовому господарстві

Связанные записи

Металургійна промисловість

admin — Sun, 24 May 2009 22:56:25 +0000

Металургійна промисловість - основний виробник конструкційних матеріалів - поділяється на чорну і кольорову металургію. її розвиток і розміщення залежить від наявності сировини і палива та попиту на метал. У минулому основна частина металургійних заводів, що випускали чорні метали, розміщувалась біля вугільних басейнів або в районах залягання залізних руд. Сьогодні також виділяються металургійні райони на базі паливних ресурсів (Рур, Пітсбург, Донбас, Кузбас, Сілезія, або рудних залягань (Лотарингія, Кривий Ріг, Урал, КМА). Освоєння нових родовищ залізної руди і палива супроводжується розвитком на їх території чорної металургії (Індія, Бразилія, Китай). Однак на розміщення заводів все більший вплив має транспортний фактор і кон'юнктура ринку. Внаслідок їх впливу великі металургійні підприємства розміщуються на шляхах перевезення сировини і палива або поблизу ринків збуту. Таким шляхом розвитку характеризується металургія Японії, Італії, Республіки Кореї - країн, що не мають власних сировинних і паливних баз.
Сьогодні актуальною проблемою розвитку і розміщення чорної металургії світу є проблема ефективного використання вторинних ресурсів (металобрухту). З вторинних ресурсів виплавляється 1/3 чорних металів, що використовуються у виробництві.
До недавнього часу найбільшим виробником чорних металів у світі були СЛА. Сьогодні на перше місце вийшла Японія (понад 100 млн.т. сталі на рік). Провідну роль у виробництві сталі посідають також Китай, Німеччина, Україна, Росія, Італія, Канада, Бразилія та ряд інших країн. Найпотужніші комплекси виробництва чорних металів з повним циклом у світі сформувалися у Донбасі, на Уралі, в Кузбасі, Рурському басейні, в Лотарингії, Верхній Сілезії, Пенсільванії (СЛА) та інш. Ряд великих металургійних комбінатів розміщені біля великих транспортних вузлів, зокрема в акваторії морських портів. Потужні комплекси розміщені у Франції (Дюнкерк), Німеччині (Бремен), Італії (Генуя, Таранто), у СЛА (гирло ріки Делавер), в Японії (Кобе).
Кольорова металургія представляє багато різних металів (понад 70), серед яких найпопулярніші - алюміній, мідь, цинк, свинець. Виробництво кольорових металів пов'язане з великими витратами на одиницю готової продукції сировини, палива й електроенергії. При розміщенні підприємств обов'язково суміщаються видобуток і збагачення сировини. Оскільки при збагаченні одержують концентрати з високим вмістом корисних компонентів, багато комплексів кольорової металургії розміщуються в районах з достатньою кількістю палива і електроенергії, а концентрати для переробки завозять з інших районів. Такий варіант розміщення підприємств вигідніший, бо частка паливно-енергетичних затрат у комплексі кольорової металургії може досягати 50-60%.
Характерним в розвитку галузей кольорової металургії є те, що більшість промислово розвинутих країн не мають необхідних запасів сировини (за винятком СЛА, Канади, Росії, Китаю). Сьогодні найпоширенішим кольоровим металом є алюміній. Найбільшим виробником алюмінію у світі є СЛА, які імпортують багато сировини і використовують власну дешеву електроенергію. Потужні алюмінієві комплекси діють у Росії, яка посідає друге місце після СЛА (Волгоград, Красноярськ, Братськ та ін.). На третьому місці Канада. Великими виробниками є Австралія, Німеччина, Японія, Китай, Франція. В Україні діє Запорізький алюмінієвий комбінат і глиноземний завод у Миколаєві.
Взагалі виробництво кольорових металів зосереджено переважно у розвинених країнах. Країни з нижчим рівнем економічного розвитку спеціалізуються на випуску концентратів і чорнового металу.

Метки:Розміщення міжгалузевих систем у світовому господарстві

Связанные записи

Машинобудування

admin — Wed, 20 May 2009 22:57:04 +0000

Провідною галуззю обробної промисловості є машинобудування. У промисловості економічно розвинутих країн на машинобудування припадає від 25 до 40 процентів вартості виробленої продукції. Частка його галузей у світовому промисловому виробництві складає 35-36%.
За вартістю продукції машинобудування перше місце в світі займають СЛА, друге - Японія, третє - Німеччина. В цих та інших розвинених країнах активно розвиваються наукомісткі галузі, зокрема виробництво сучасних засобів зв'язку, робототехніки, ЕОМ, космічної і лазерної технології. Сьогодні ці галузі потіснили ряд традиційних виробництв, що внесло структурні зміни у машинобудування.
Важливою галуззю є автомобілебудування. Воно набрало високих темпів, зокрема виробництво легкових автомобілів. Серед регіонів світу перше місце за виробництвом посідає Європа, друге - Азія, третє - Північна Америка. В Європі автомобілі виробляються в більшості розвинених країн, в Азії головним виробником є Японія, в Північній Америці - СЛА. Щорічний випуск автомобілів у світі становить 46-47 млн. штук.
Досить обмеженим є коло країн, що можуть випускати авіа-космічну продукцію. Понад 1/2 світового її виробництва припадає на СЛА. В Європі авіакосмічна промисловість розвинена у Франції, ФРН, Великій Британії, Росії, Україні. В Азії таку продукцію випускають Японія та Китай. В ряді країн налагоджено виробництво окремих видів літаків.

Метки:Розміщення міжгалузевих систем у світовому господарстві

Связанные записи

Зернове господарство

admin — Sat, 16 May 2009 23:02:03 +0000

Основу сільськогосподарського виробництва становлять земельні ресурси, а найбільш важливими є орні землі. Всі сільськогосподарські угіддя на Землі займають близько 4,5 млрд. га, що становить 1/3 суходолу. Орні землі розкинулись на площі майже 1,5 млрд. гектарів, а решта угідь - це багаторічні насадження, луки і пасовища. Площі земель, що використовуються у землеробстві, розподілені по материках нерівномірно. В Азії зосереджено майже 1/3 світових площ, в Північній Америці - 1/6. Найбільша частка орних земель розташована у Західній і Центральній Європі, де в середньому використовується під землеробством 1/3 землі, а в таких країнах, як Україна, Італія, Польща, Угорщина, Данія, Нідерланди, - більше половини. Найбільшими земельними ресурсами володіють такі країни: СЛА, Індія, Китай, Бразилія, Канада, Австралія, Росія, Казахстан, Аргентина. Найвища частка орних земель (понад 50%) в загальній площі країни характерна для Індії і України (табл. 7).
Найважливішою галуззю рослинництва є зернове господарство. У структурі світового виробництва зерна провідне місце належить пшениці (понад 30%), рису (майже 28%), кукурудзі (25%). Зернові культури широко розповсюджені в усіх країнах світу. Найбільше зернових виробляється в Азії, Північній Америці і Європі - чотири п'ятих світового виробництва. Однак якщо загальне виробництво зерна зростає досить швидко (з 933,8 млн.т. у 1961р. до 1956,7 млн.т. у 1994 р.), то виробництво на одного жителя планети зростає значно повільніше. Так, у 1961р. воно становило 313 кг., а у 1994 р.- 336 кг. Характерно, що в Азії, яка за валовим збором зернових займає перше місце в світі, на одного жителя виробляється на 67 кг. менше зерна, ніж на одного жителя земної кулі, а в Австралії і Океанії, яка за валовим збором займає останнє місце, на одного жителя виробляється зерна в 2,9 рази більше, ніж на одного жителя планети.
Основні райони вирощування пшениці зосереджені в таких країнах: Китай, США, Індія, Росія, Франція, Канада, Україна. Найбільшими виробниками кукурудзи є США (45% світового збору), Китай, Бразилія, Мексика, Аргентина, Франція, Індія. Рису щороку вирощується понад 500 млн.т., зокрема 1/3 виробництва припадає на Китай і 1/5 - на Індію. Ця культура поширена в Південно-Східній Азії та у Східній Азії.
З технічних культур важливе значення мають: цукровий буряк, цукрова тростина, бавовник. Цукрові буряки вирощуються у помірній зоні Євразії і Північної Америки (Франція, ФРН, Україна, Росія, США). В субтропічній, тропічній і субекваторіальній зонах культивують цукрову тростину (Індія, Бразилія, Куба, Таїланд, Австралія тощо). Частина цукру виробляється з кукурудзи і кокосових горіхів.
Бавовник вирощується в субтропічній, тропічній і екваторіальній зонах. Головним виробником цієї волокнистої культури є Китай (1/4 світового збору), США (1/5), Індія (1/10). Значна частина збору припадає на Пакистан, Узбекистан, Туркменистан, Туреччину, Єгипет, Бразилію, Австралію. В помірній зоні вирощується цінна волокниста культура льон. її вирощують в ряді країн, але найбільші масиви характерні для Китаю, Франції, Росії, Білорусії,
України. Ще одна волокниста культура - джут - вирощується переважно в Бангладеш, Індії та в Китаї.

Метки:Розміщення міжгалузевих систем у світовому господарстві

Связанные записи

Розміщення сільського господарства світу

admin — Sat, 16 May 2009 23:00:13 +0000

Сільське господарство - це сфера економіки, яка пов'язана із забезпеченням населення продуктами харчування, а промисловості - сировиною. Сьогодні взаємодія сільського господарства і переробної промисловості є найбільш характерною рисою агропромислової інтеграції. Інтеграційні процеси сприяють також об'єднанню галузей сільськогосподарського машинобудування, агрохімічних виробництв, сільськогосподарської науки та агробанків. Таку систему, в якій поєднано сільське господарство і пов'язані функціонально з ним галузі, називають агровиробни-чою сферою.
Основу агровиробничої сфери світового господарства становить сільське господарство, в якому сьогодні зайнято більше половини економічно активного населення світу. Проте в економічно розвинутих країнах в сільському господарстві працює менш 1/10 економічно активного населення, а в такій країні, як США, - лише 3,2%.
За останні десятиріччя знизилася частка сільського господарства у валовому внутрішньому продукті (ВВП). У групі найбільш розвинених країн цей показник коливається у діапазоні від 2-3 до5-8%. Однак для більшості країн Азії частка сільськогосподарського виробництва у ВВП становить 20-40%. В багатьох африканських країнах в аграрному секторі економіки зайнято понад 40% активного населення.
Головними галузями сільського господарства виступають рослинництво і тваринництво, на які припадає 99% виробленої продукції. Співвідношення виробництва рослинницької і тваринницької продукції в різних країнах світу не однакове. У цілому в економічно розвинутих країнах Європи і Англо-Америки переважає тваринництво, що базується на застосуванні досягнень науки і передових технологій (високомеханізоване тваринництво). В країнах, що розвиваються і поки що не використовують широко нові технології, переважає рослинництво.

Метки:Розміщення міжгалузевих систем у світовому господарстві

Связанные записи

Тваринництво

admin — Thu, 14 May 2009 23:03:09 +0000

Тваринництво - галузь сільського господарства, що займається розведенням і вирощуванням тварин з метою виробництва тваринницької продукції - молока, м'яса, шерсті.
В економічно розвинутих країнах поширене інтенсивне молочно-м'ясне тваринництво з високою часткою використання концентрованих кормів. Цей тип господарювання поширений у країнах Західної Європи, на Північному Сході США, в Канаді, Новій Зеландії, на Південному Сході Австралії. Для цих країн характерний високий рівень розвитку кормовиробництва, стійлове вирощування великої рогатої худоби на м'ясо, розвиток свинарства і високоме-ханізованого птахівництва.
У групі країн, що розвиваються, переважає екстенсивне пасовищне тваринництво (ряд районів Африки, Південної Америки, Азії). Такий тип тваринництва менше пов'язаний з іншими галузями і має нижчу продуктивність.
Розміщення поголів'я основних видів продуктивної худоби характеризується нерівномірністю. Понад третина від загальної кількості припадає на Азію, далі йдуть Америка, Африка, Європа. За кількістю худоби на одного жителя попереду Австралія та Америка.
Велика рогата худоба (ВРХ) - найпоширеніша у скотарстві земної кулі. Найбільша кількість ВРХ зосереджена в Азії (понад 31%), на другому місці - Південна Америка (майже 30% поголів'я світу). Для країн Західної Європи характерне розведення найпродуктивніших порід молочної худоби, вони виробляють найбільше в світі молока (35,0%). Значну частину цього цінного продукту виробляють країни Східної Європи і Північної Америки. М'ясний напрямок розвинений у тих районах, де найсприятливіші умови для вирощування кормових культур і виробництва кормів. За виробництвом м'яса виділяється Північна Америка (26,4%) і Європа (21%).
Свинарство м'ясо-сального напрямку розвинене в ряді країн світу, а найбільше поголів'я характерне для Китаю, Західної і Центральної Європи, США. Україна за поголів'ям свиней посідає дев'яте місце у світі.Більша частина поголів'я овець припадає на напівпустельні і пустельні райони світу (значна частина Австралії,
Північна і Південна Америка, Західний Китай, Іран, Афганістан, Туреччина).

Метки:Розміщення міжгалузевих систем у світовому господарстві

Связанные записи

Розміщення транспорту світу. Транспортні системи

admin — Tue, 12 May 2009 23:09:40 +0000

Транспорт загального користування виконує важливу роль в господарстві всіх країн і є важливою інфраструктурною галуззю, що забезпечує функціонування світового господарства на всіх етапах його розвитку.
За видами роботи транспорт поділяється на дві галузі - вантажний та пасажирський, за видами використання можливостей навколишнього середовища - на сухопутний, водний (морський та річковий) і повітряний, за видами використання засобів пересування - на залізничний, автомобільний, трубопровідний, гужовий.
Найвища густота транспортної мережі сформувалася в Північній Америці, в Західній, Центральній, Південній та Східній Європі, в Східній Азії (зокрема в Японії та Східному Китаї), на півострові Індостан та на півдні і сході Африки.
Основними показниками роботи вантажного і пасажирського транспорту відповідно є вантажообіг і пасажирообіг. У світовому вантажообігу дві третіх припадає на морський транспорт, а у пасажирообігу понад 60% - на легкові автомобілі. На промислово розвинені країни припадає 85% вантажообігу внутрішнього транспорту і майже 90% вантажообігу повітряного транспорту.
Щільність транспортної мережі у розвинених країнах становить 50 км/ 100 км , в Північній Америці - 40 км, в Австралії - 20 км. У країнах, що розвиваються, на 100 км припадає 9-10 км транспортних шляхів.

Метки:Розміщення міжгалузевих систем у світовому господарстві